Розенко Павло Валерійович

Павло Валерійович Розенко
Павло Валерійович Розенко
Віце-президент Червоного Хреста України
липень 2021 — до цього часу
Віце-прем'єр-міністр України
14 квітня 2016 — 29 серпня 2019
Прем'єр-міністр	Володимир Гройсман
4-й Міністр соціальної політики України
2 грудня 2014 — 14 квітня 2016
Попередник	Людмила Денісова
Наступник	Андрій Рева
Народився	15 липня 1970(1970-07-15) (54 роки) Київ
Відомий як	політик
Громадянство	СРСР→ Україна
Національність	українець
Alma mater	НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Політична партія	УДАР і Європейська Солідарність
Нагороди	Заслужений працівник соціальної сфери України
Павло Валерійович Розенко на сайті Верховної Ради
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Павло́ Вале́рійович Розе́нко (нар. 15 липня 1970, Київ) — український експерт з питань соціальної політики, громадський та політичний діяч. Віце-президент Товариства Червоного Хреста України. Народний депутат України 7-го і 8-го скликань. З 2 грудня 2014 року по 14 квітня 2016 року — міністр соціальної політики України. Віце-прем'єр-міністр України з 14 квітня 2016 по 29 серпня 2019 року.

Життєпис

Народився 15 липня 1970 року в м. Києві у сім'ї службовців. Батько — Валерій Петрович, помер у 2005 році. Матір — Валентина Василівна, начальник відділу Держтелерадіокомпанії України. Серед відомих предків — Розенко Петро Якимович (1907–1991 р.), Голова Держплану УРСР, заступник Голови Ради Міністрів УРСР.

Закінчив київську середню школу № 135, у 1987 році вступив до електроакустичного факультету Київського політехнічного інституту, який закінчив у 1993 році.

Був одним із засновників першої незалежної всеукраїнської студентської організації — Української студентської спілки (УСС). Очолював Київську міську організацію УСС, обирався першим заступником голови Української студентської спілки. Активний учасник акції студентського голодування, відомого як «Революція на граніті», яка відбувалася у жовтні 1990 року. Акція студентського голодування стала однією із наймасовіших протестів на теренах колишнього СРСР і була підґрунтям для проголошення у 1991 році незалежності України.

Був членом Народного Руху України (з 1989 року), Молодого Руху.

З 1994 року перебуває на державній службі. До 2000 року — помічник-консультант народного депутата України. У 2000–2001 роках — помічник Міністра, керівник служби забезпечення діяльності Міністра екології та природних ресурсів України. З 2001–2005 роки — помічник-консультант народного депутата України, Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У лютому 2005 року призначений першим заступником Міністра праці та соціальної політики України.

У 2007 році — керівник служби соціальної політики Секретаріату Президента України.

З 2008 по червень 2010 — перший заступник Міністра праці та соціальної політики України.

З 2010 року — незалежний експерт з питань соціальної політики України, провідний експерт Центру ім. О.Разумкова, громадський діяч.

Автор понад 100 статей і публікацій з питань соціальної політики, пенсійної реформи, системи пільг та компенсацій в Україні, оплати праці, інших аспектів соціально-трудових відносин.

З 2012 року — член політичної партії «УДАР» (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка, № 10 передвиборчого списку партії на виборах до Верховної Ради України. У жовтні 2012 року обраний народним депутатом України. Заступник голови Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та праці.

У грудні 2014 року призначений Міністром соціальної політики України.

14 квітня 2016 року Верховна Рада України призначила новий склад Кабінету Міністрів України, у складі якого Павло Розенко обійняв посаду віце-прем'єр-міністра України.

З 2019 року — займається громадсько-політичною та експертною діяльністю. Експерт UNAIDS — Об'єднана програма Організації Об'єднаних Націй по ВІЛ/СНІД.

З 2021 до цього часу;— віце-президент Товариства Червоного Хреста України.

Державний службовець 1-го рангу. Заслужений працівник соціальної сфери України (жовтень 2008).

Посилання

1. Сторінка депутата на сайті Верховної Ради України: інформація, контакти [Архівовано 28 липня 2018 у Wayback Machine.]
2. / Народные депутаты Украины
3. Біографія Павла Розенка на сайті Кабінету Міністрів України [Архівовано 5 червня 2017 у Wayback Machine.]
4. Пенсійна реформа: монологи влади [Архівовано 11 вересня 2011 у Wayback Machine.]
5. Епоха застою. Зеркало недели, март 2012 р.
6. Процесс или результат. Зеркало недели. февраль 2012
7. Розенко: Пенсії чиновників — 30 тисяч, але владу це не дуже хвилює^{[недоступне посилання з липня 2019]}
8. Урядова пенсійна реформа забере у кожного пенсіонера мінімум 250 гривень
9. Павло Розенко: В Україні стає менше безробітних і більше бідних [Архівовано 21 липня 2012 у Wayback Machine.]
10. Пенсійна псевдореформа^{[недоступне посилання]}
11. А віз і нині там [Архівовано 9 вересня 2011 у Wayback Machine.]
12. Уряд Азарова перетворився на стару валізу з відірваною ручкою: і нести важко, і викинути жалко! [Архівовано 10 вересня 2014 у Wayback Machine.]
13. Пенсионная реформи или пенсионное прозябание? [Архівовано 7 вересня 2011 у Wayback Machine.]
14. Прес-конференция на сайте «Обозреватель» [Архівовано 17 липня 2011 у Wayback Machine.]
15. Янукович обязан наложить вето на пенсионную реформу^{[недоступне посилання з липня 2019]}
16. Интервью «Газете по-украински»
17. Стенограмма интернет-конференции на сайте «Лига.нет»
18. Зарплата в конвертах — forever [Архівовано 21 травня 2011 у Wayback Machine.]
19. Интервью телеканалу UBR^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
20. Прямой эфир радиостанции «Эра»
21. Пенсионная реформа не должна проводиться за счет граждан
22. Нынешний состав правительства Украины не способен на проведение реформ

Декларація

• Е-декларація [Архівовано 23 лютого 2019 у Wayback Machine.]